ГЛАВА 1
1 Павел, волею Божою покликаний Апостол Іісуса Христа, і Сосфен брат,
2 церкві Божій у Корінфі, освяченим у Христі Іісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Іісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас:
3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
4 Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Іісусі,
5 бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням,–
6 тому що свідчення Христове утвердилося у вас,–
7 так що ви не маєте недостатку ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Іісуса Христа,
8 Котрий і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Іісуса Христа.
9 Вірний Бог, Котрим покликані ви до єднання з Сином Його Іісусом Христом, Господом нашим.
10 Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділень, а щоб ви з’єднані були в одному дусі та в одних думках.
11 Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.
12 Я розумію те, що у вас говорять: я – Павлів; я – Аполлосів; я – Кифін; а я – Христовий.
13 Хіба ж розділився Христос? хіба Павел розп’явся за вас? чи в ім’я Павлове ви хрестилися?
14 Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Кріспа та Гаія,
15 щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я.
16 Хрестив же і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.
17 Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.
18 Бо слово про хрест для тих, хто гине, безумство є, а для нас, хто спасаємось,– сила Божа.
19 Бо написано: погублю мудрість мудреців, і розум розумних відкину (Іс. 29,14).
20 Де мудрець? де книжник? де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?
21 Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то благоугодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих.
22 Бо й іудеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрості;
23 а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство,
24 для самих же покликаних, іудеїв і еллінів,– Христа, Божу силу і Божу премудрість;
25 бо немудре Боже мудріше людей, і немічне Боже сильніше людей.
26 Погляньте, браття, хто ви, покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних;
27 але Бог вибрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб посоромити сильне;
28 і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще вибрав Бог, щоб скасувати значуще,–
29 для того, щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.
30 Від Нього і ви в Христі Іісусі, Котрий став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та викупленням,
31 щоб було, як написано: хто хвалиться, хай хвалиться Господом (Ієр. 9,24).
ГЛАВА 2
1 І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю,
2 бо я розсудив бути серед вас не знаючим нічого, крім Іісуса Христа, і то розп’ятого,
3 і був я у вас у немощі і в страсі, і у великому трепеті.
4 І слово моє і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні духа і сили,
5 щоб віра ваша утверджувалась не на мудрості людській, а на силі Божій.
6 Мудрість же ми проповідуємо між досконалими, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминущих;
7 а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог раніше віків для слави нашої,
8 якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розп’яли б Господа слави.
9 Але, як написано: не бачило того око і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (Іс. 64,4).
10 Нам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух все проникає, і глибини Божі.
11 Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12 Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога,
13 що і сповіщаємо не від людської мудрості вивченими словами, а вивченими від Духа Святого, духовне розмислюючи з духовними.
14 Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може розуміти, тому що про це треба судити духовно.
15 Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.
16 Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христовий.
ГЛАВА 3
1 І я, браття, не міг з вами говорити як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами у Христі.
2 Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силах, і зараз ще не в силах,
3 бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? і чи не за людським звичаєм живете?
4 Бо коли хтось говорить: я – Павлів, а другий: я – Аполлосів, то хіба не плотські ви?
5 Хто такий Павел? хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і до того ж як кожному дав Господь.
6 Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог;
7 а тому і хто насаджує і хто поливає є ніщо, а все Бог, Котрий вирощує.
8 Хто ж насаджує і поливає є одне; але кожний одержить свою нагороду за свій труд.
9 Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа будова.
10 Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівник, поклав основу, а інший будує на ній; але хай кожний пильнує, як він будує.
11 Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос.
12 Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи,–
13 діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є.
14 У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.
15 А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім сам спасеться, але так, ніби з вогню.
16 Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17 Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.
18 Ніхто не обманюй самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у віці цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.
19 Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: Він уловлює мудрих у лукавстві їхньому (Іов. 5,13).
20 І ще: Господь знає міркування мудреців, що вони суєтні (Пс. 93,11).
21 Отож ніхто не хвались людьми, бо все ваше:
22 чи Павел, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє,– все ваше;
23 ви ж – Христові, а Христос – Божий.
ГЛАВА 4
1 Отож кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і домобудівничих таїн Божих.
2 Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним.
3 Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе.
4 Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь.
5 Тому не судіть ніяк передчасно, аж доки не прийде Господь, Котрий освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога.
6 Це, браття, я приклав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчились від нас не мудрувати зверх того, що написано, та не величалися один перед одним.
7 Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав?
8 Ви вже переситились, ви вже збагатились, ви почали царювати без нас; о, якби ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати!
9 Бо я думаю, що нам, посланникам останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми стали позорищем світові, Ангелам і людям.
10 Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви у славі, а ми в безчесті.
11 Навіть донині терпимо голод і спрагу, і наготу і побої, і поневіряємось,
12 і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо;
13 ганьблять нас, ми молимось; ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині.
14 Це пишу не для того, щоб вас посоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених,
15 бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Іісусі благовістям.
16 Тому благаю вас: подібні мені будьте, як я Христу.
17 Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі, як я навчаю скрізь, у всякій церкві.
18 Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися;
19 але я скоро до вас прийду, якщо угодно буде Господу, і перевірю не слова тих, що загордилися, а силу,
20 бо царство Боже не в слові, а в силі.
21 Чого ви хочете? з жезлом прийти до вас, чи з любов’ю і духом лагідності?
ГЛАВА 5
1 Є вірна чутка, що у вас з’явилося блудодіяння і притому таке блудодіяння, якого не чути навіть у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого.
2 І ви загордилися, замість того, щоб краще плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого.
3 А я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло,
4 у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Іісуса Христа разом з моїм духом, силою Господа нашого Іісуса Христа,
5 віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Іісуса Христа.
6 Нічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?
7 Отож очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом, бо ви – безквасні, адже Пасха наша, Христос, закланий за нас.
8 Тому будемо святкувати не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти і істини.
9 Я писав вам у посланні – не знатися з блудниками;
10 проте, не взагалі з блудниками світу цього, або лихварями, або крадіями, або ідолослужителями, бо інакше треба було б вам вийти із світу цього.
11 Нині ж писав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи крадієм; з таким навіть і не їсти разом.
12 Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите?
13 А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих.
ГЛАВА 6
1 Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у нечестивих, а не у святих?
2 Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити маловажні справи?
3 Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські?
4 А ви, коли судитесь у житейських справах, поставляєте своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать.
5 На сором вам кажу: невже нема серед вас ні одного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми?
6 Але брат з братом судиться, та ще й перед невірними.
7 І те вже зовсім принизливо для вас, що ви судитесь між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? чи не краще б вам терпіти нестатки?
8 Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів.
9 Чи не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйтесь: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложники,
10 ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні крадії – Царства Божого не успадкують.
11 І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Іісуса Христа і Духом Бога нашого.
12 Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено, та ніщо не повинно володіти мною.
13 Їжа для черева, і черево для їжі; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла.
14 Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю.
15 Хіба не знаєте, що тіла ваші є члени Христові? Отож чи візьму члени Христові, щоб зробити їх членами блудниці? Зовсім ні!
16 Чи не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? бо сказано: двоє будуть одна плоть (Бут. 2,24).
17 А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом.
18 Уникайте блудодіяння; всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить.
19 Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Котрий живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої?
20 Бо ви куплені дорогою ціною. Тому прославляйте Бога і в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі.
ГЛАВА 7
1 А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки.
2 Але, щоб уникнути блудодіяння, кожний хай має свою жінку, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
3 Хай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові.
4 Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка.
5 Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманням вашим.
6 А втім це кажу вам як пораду, а не як повеління.
7 Бо бажаю, щоб усі люди були, як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один так, інший – інакше.
8 Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я.
9 Але якщо не можуть стримуватися, хай одружуються: бо краще одружитися, ніж розпалюватися.
10 А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися,–
11 якщо ж розлучиться, то хай буде безшлюбна, або помириться з чоловіком своїм,– і чоловікові не залишати своєї жінки.
12 Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згідна жити з ним, то він не повинен залишати її;
13 і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згідний жити з нею, не повинна залишати його.
14 Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, і невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі.
15 Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Господь.
16 Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки?
17 Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах.
18 Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся.
19 Обрізання ніщо і необрізання ніщо, а все у виконанні заповідей Божих.
20 Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний.
21 Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим.
22 Бо раб, покликаний в Господі, є вільний у Господі; так само і покликаний вільним є рабом Христовим.
23 Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей.
24 У якому стані хто був покликаний, браття, в тому кожен і залишайся перед Богом.
25 Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього, а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому;
26 отже, по теперішній потребі вважаю за краще, що добре людині залишатися так.
27 Чи з’єднаний ти з жінкою? не шукай розлучення. Чи залишився без жінки? не шукай жінки.
28 А втім, якщо і оженишся, не согрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не согрішить. Але такі матимуть скорботи по плоті; а мені вас жаль.
29 Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, хай будуть так, як ті, що не мають;
30 і хто плаче, як ті, що не плачуть; і хто радіє, як ті, хто не радіє; і хто купує, як ті, хто не купує;
31 і хто користується світом цим, як ті, що не користуються; бо минає образ світу цього.
32 А я хочу, щоб ви були без турбот. Нежонатий турбується про Господнє, як угодити Господу;
33 а жонатий турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між замужньою і дівицею:
34 незамужня турбується про Господнє, як угодити Господу, щоб бути святою і тілом і духом; а замужня піклується про мирське, як догодити чоловікові.
35 Кажу це вам на вашу ж користь, не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благопристойно і безустанно служили Господу без розваг.
36 Якщо ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягши зрілого віку, залишалась такою, той хай робить, як хоче: не согрішить; хай такі виходять заміж.
37 А хто непохитно твердий у серці своїм і не будучи стиснений потребою, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберігати свою діву, той добре робить.
38 Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а той, хто не видає, робить краще.
39 Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помре її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі.
40 Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, і я маю Духа Божого.
ГЛАВА 8
1 Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання робить гордим, а любов повчає.
2 Хто думає, що він знає щоВнебудь, той нічого ще не знає так, як треба знати.
3 Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього.
4 Отож про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що нема іншого Бога, крім Єдиного.
5 Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі,– так як є багато богів і господарів багато,–
6 але в нас один Бог Отець, від Котрого все, і ми для Нього, і один Господь Іісус Христос, через Котрого усе, і ми через Нього.
7 Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічна, оскверняється.
8 Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо.
9 Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних.
10 Бо коли хтоВнебудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?
11 І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос.
12 А согрішаючи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви согрішаєте проти Христа.
13 І тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого.
ГЛАВА 9
1 Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Іісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?
2 Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі.
3 Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.
4 Хіба ми не маємо влади їсти і пити?
5 Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?
6 Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?
7 Який воїн служить колиВнебудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?
8 Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?
9 Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог?
10 Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
11 Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?
12 Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.
13 Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? що ті, які служать жертовнику, беруть долю від жертовника?
14 Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовіствування.
15 Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.
16 Бо коли я благовіствую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, якщо не благовіствую!
17 Бо якщо роблю це добровільно, то матиму нагороду; а якщо недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.
18 За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовіствую про Христа безкорисливо, не користуючись моєю владою в благовіствуванні.
19 Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати:
20 для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;
21 для тих, що не мають закону,– був як такий, що не має закону (не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу), щоб придбати тих, які не мають закону;
22 для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.
23 Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.
24 Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один одержує нагороду? Так біжіть, щоб одержати.
25 Усі подвижники стримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного.
26 І тому я біжу не так, як на невірне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря;
27 але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним.
ГЛАВА 10
1 Не хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море;
2 і всі хрестилися в Мойсея в хмарі і в морі;
3 і всі споживали ту саму духовну їжу;
4 і всі пили те саме духовне пиття, бо пили із духовного грядущого каменя; камінь же був Христос.
5 Та не про багатьох з них благоволив Бог, тому вони загинули в пустині.
6 А це були образи для нас, щоб ми не були похотливі до злого, як були похотливі вони.
7 Не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: люди сіли їсти й пити, і встали, щоб грати (Вих. 32,6).
8 Не станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі (Чис. 25,1,9).
9 Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій (Чис. 21,6).
10 Не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від губителя (Чис. 14,37).
11 Усе це сталося з ними як образ, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків.
12 Тому, хто думає, що він стоїть, хай бережеться, щоб не впасти.
13 Вас спіткала спокуса не інша, тільки людська; і вірний Бог, Котрий не попустить вам, щоб ви були спокушені над силу, але в час спокушування дасть і полегшення, щоб ви могли перенести.
14 Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння.
15 Я кажу вам як розумним: самі розсудіть те, про що говорю.
16 Чаша благословіння, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крові Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового?
17 Один хліб, і нас багато одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба.
18 Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника?
19 Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська щоВнебудь значить?
20 Ні, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами.
21 Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської.
22 Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Нього?
23 Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає.
24 Хай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього.
25 Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісті;
26 бо Господня земля і те, що наповнює її (Пс. 23,1).
27 Якщо хтось з невірних запросить вас, і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісті.
28 Але якщо хтось скаже вам: це ідоложертовне,– то не їжте заради того, хто сказав вам і заради совісті. Бо Господня земля і те, що наповнює її.
29 А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо для чого моїй свободі бути судимою чужою совістю?
30 Якщо я з вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую?
31 Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу.
32 Не подавайте спокуси ні іудеям, ні еллінам, ні церкві Божій,
33 тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користі, а користі багатьох, щоб вони спаслися.
ГЛАВА 11
1 Будьте послідовниками мені, як я Христу.
2 Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам.
3 Хочу також, щоб ви знали, що всякому чоловікові глава Христос; глава жінці – чоловік, а глава Христу – Бог.
4 Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову.
5 І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена.
6 Бо якщо жінка не хоче покриватися, то хай і стрижеться; а якщо жінці соромно бути остриженій чи оббритій, хай покривається.
7 Отож чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка.
8 Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка;
9 і не чоловік створений для жінки, а жінка для чоловіка.
10 Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради Ангелів.
11 А втім ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж – від Бога.
13 Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою?
14 Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік ростить волосся, то це для нього безчестя,
15 але коли жінка ростить волосся, це для неї честь, бо волосся дане їй замість покривала?
16 Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ні церкви Божі.
17 Але, пропонуючи це, не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше.
18 Бо, поВперше, чую, що коли ви сходитесь до церкви, між вами бувають розділення, чому частково і вірю.
19 Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявились серед вас вмілі.
20 Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої;
21 бо кожний спішить раніше від інших їсти свою їжу, так що один лишається голодний, а інший упивається.
22 Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? чи похвалити вас за це? Не похвалю.
23 Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Іісус в ту ніч, коли був зраджений, взяв хліб,
24 і, воздавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, їжте, це є Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене.
25 Також і чашу після вечері, і промовив: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові; це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене.
26 Бо кожного разу, коли ви їсте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде.
27 ТомуВто, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде проти Тіла і Крові Господньої.
28 Хай же випробовує себе людина, і так хай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї.
29 Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє.
30 Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає.
31 Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі.
32 Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом.
33 Тому, браття мої, коли сходитесь на вечерю, чекайте один одного.
34 А коли хто голодний, то хай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.
ГЛАВА 12
1 Не хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні.
2 Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели.
3 Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Іісуса, і ніхто не може назвати Іісуса Господом, як тільки через Духа Святого.
4 Дари різні, а Дух один і той же;
5 і служіння різні, а Господь один і той же;
6 і діяння різні, а Бог один і той же, Котрий творить все у всіх.
7 Але кожному дається виявлення Духа на користь.
8 Одному дається Духом слово мудрості, іншому – слово знання, тим же Духом;
9 іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення, тим же Духом;
10 іншому – творення чудес, іншому – пророцтво, іншому – розпізнавання духів, іншому – різні мови, іншому – тлумачення мов.
11 Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному окремо, як Йому угодно.
12 Бо, як тіло одне, але має багато членів, і всі члени одного тіла, хоч їх і багато, утворюють одне тіло,– так і Христос.
13 Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, іудеї чи елліни, раби чи вільні, і всі одним Духом напоєні.
14 Тіло ж не з одного члена, а з багатьох.
15 Якщо нога скаже: я не належу до тіла, бо я не рука, то невже через це вона не належить до тіла?
16 І якщо вухо скаже: я не належу до тіла, бо я не око, то невже через це воно не належить до тіла?
17 Якщо все тіло око, то де слух? Якщо все слух, то де нюх?
18 Але Бог розмістив члени, кожний з них у тілі, як було Йому угодно.
19 А коли б усі були один член, то де було б тіло?
20 Тепер же членів багато, а тіло одне.
21 Не може око сказати руці: ти мені непотрібна; або так само голова ногам: ви мені непотрібні.
22 Навпаки, члени тіла, що здаються слабшими, значно потрібніші,
23 і які нам здаються в тілі неблаговидними, про тих більше піклуємось;
24 і неблаговидні наші (члени) благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають в тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про неблаговидне більше піклувалися,
25 щоб не було розділення в тілі, а усі члени однаково дбали один про одного.
26 Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени.
27 І ви – тіло Христове, а окремо – члени.
28 І одних Бог поставив у Церкві, поВперше, Апостолами, поВдруге, пророками, поВтретє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління, різні мови.
29 Чи всі Апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці?
30 Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі?
31 Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях ще кращий.
ГЛАВА 13
1 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь, що дзвенить, або кімвал, що бринчить.
2 Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, – то я ніщо.
3 І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені в тому ніякої користі.
4 Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не гордиться,
5 не безчинствує, не шукає свого, не роздратовується, не мислить зла,
6 не радіє неправді, а радіє істині;
7 усе покриває, всьому вірить, всього надіється, все переносить.
8 Любов ніколи не перестає, хоч і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання зникне.
9 Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо;
10 коли ж настане досконале, тоді часткове припиниться.
11 Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина роздумував; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче.
12 Тепер ми бачимо ніби крізь потьмарене скло, здогадно, тоді ж лицем до лиця; тепер я знаю частково, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний.
13 А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
ГЛАВА 14
1 Досягайте любові; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.
2 Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Богові; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом;
3 а хто пророкує, той говорить людям на повчання, умовляння і утіху.
4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.
5 Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква повчалася.
6 Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і стану говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не роз’ясню вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
7 І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають роздільних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях?
8 І коли труба даватиме невизначений звук, то хто стане готуватися до бою?
9 Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
10 Скільки, наприклад, різних слів у світі, і ні одного з них нема без значення.
11 Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземцем; і той, хто говорить, іноземець для мене.
12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.
13 А тому, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.
14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій і молиться, але розум мій залишається без плоду.
15 Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.
16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже: «амінь» на твою подяку? бо вона не розуміє, що ти говориш.
17 Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
18 Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами;
19 але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб й інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою.
20 Браття! не будьте дітьми розумом: на зле будьте як діти, а розумом будьте повнолітні.
21 В законі написано: іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; і тоді не послухають Мене, говорить Господь (Іс. 28,11–12).
22 Отож мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.
23 Коли вся церква зійдеться разом і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас незнаючі або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
24 А коли всі пророкують, і увійде хтось невіруючий або незнаючий, то його всі викривають, всі осуджують.
25 І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: воістину з вами Бог.
26 Так що ж, браття? Коли ви сходитесь, і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення,– все це хай буде на повчання.
27 Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть по двоє, найбільше по троє, і то по одному, а один хай тлумачить.
28 Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові.
29 І пророки хай говорять по двоє чи по троє, а інші хай розмірковують.
30 Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший хай мовчить.
31 Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися.
32 І духи пророчі покірні пророкам,
33 тому що Бог не є Бог безладдя, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
34 Жінки ваші у церквах хай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а покорятися, як і закон говорить (Бут. 3,16).
35 Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, хай запитують про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві.
36 Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37 Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, хай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні.
38 А хто не розуміє, хай не розуміє.
39 Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити і мовами;
40 тільки все повинно бути благопристойно і чинно.
ГЛАВА 15
1 Нагадую вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,
2 яким і спасаєтеся, якщо додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
3 Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,
4 і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,
5 і що явився Кифі, потім дванадцятьом;
6 потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;
7 потім явився Якову, також усім Апостолам;
8 а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.
9 Бо я найменший з Апостолів, і недостойний зватися Апостолом, тому що гонив Церкву Божу.
10 Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, і потрудився я більше за них усіх: а втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.
11 Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
12 Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?
13 Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
14 А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.
15 Крім цього, ми були б лжесвідками про Бога, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскрешав, якщо мертві не воскресають;
16 бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
17 А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.
18 Тому і ті, що вмерли в Христі, загинули.
19 І якщо ми тільки в цьому житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.
20 Але Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих.
21 Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.
22 Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,
23 кожний у своєму порядку: первенець Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.
24 А потім кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,
25 бо Йому належить царствувати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої.
26 Останній же ворог знищиться – смерть,
27 бо все покорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Котрий покорив Йому все.
28 Коли ж покорить Йому все, тоді і Сам Син покориться Тому, Хто покорив Йому все, щоб Бог був все у всьому.
29 Інакше, що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться для мертвих?
30 Навіщо і ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
31 Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Іісусі, Господі нашому.
32 Коли я боровся із звірами в Єфесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
33 Не обманюйтесь: лихе товариство псує добрі звичаї.
34 Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
35 Та хтоВнебудь скаже: як саме воскреснуть мертві? і в якому тілі прийдуть?
36 Безрозсудний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
37 І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше;
38 але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
39 Не всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.
40 Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних.
41 Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.
42 Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні;
43 сіється в приниженні, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі;
44 сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, є тіло духовне.
45 Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою (Бут. 2,7), а останній Адам є дух животворящий.
46 Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
47 Перший чоловік – із землі, земний; другий чоловік – Господь з неба.
48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49 І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
50 Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.
51 Ось кажу вам тайну: не всі ми помремо, але всі змінимось
52 раптом, в одну мить, при останній трубі; бо затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.
53 Бо тлінному цьому належить одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.
54 Коли ж тлінне це вдягнеться в нетління і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: поглинута смерть перемогою (Іс. 25,8).
55 Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Ос. 13,14).
56 Жало ж смерті – гріх; а сила гріха – закон.
57 Дяка Богові, Котрий дав нам перемогу Господом нашим Іісусом Христом.
58 Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
ГЛАВА 16
1 Щодо милостині для святих, то робіть так, як я встановив у церквах Галатійських.
2 У перший день тижня кожен з вас хай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду.
3 Коли ж прийду, то, котрих ви виберете, тих пошлю з листами доставити милостиню в Ієрусалим.
4 Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною.
5 Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію.
6 У вас же, можливо, поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду.
7 Бо не хочу тепер бачитись з вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь.
8 В Єфесі ж я пробуду до П’ятидесятниці,
9 бо для мене відкриті великі й широкі двері, і противників багато.
10 Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпеці; бо він робить діло Господнє, як і я.
11 Тому хай ніхто не зневажає його, але проводіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями.
12 Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він з браттями пішов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді.
13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, тверді.
14 Все у вас хай буде з любов’ю.
15 Благаю вас, браття (ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахаії, і що вони присвятили себе на служіння святим),
16 будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться.
17 Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони замінили відсутність вашу,
18 бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких.
19 Вітають вас церкви Асійські; щиро вітають вас у Господі Акіла і Прискілла разом з домашньою їх церквою.
20 Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням.
21 Моє, Павлове, вітання власноручно.
22 Хто не любить Господа Іісуса Христа,– анафема, маранВафа*.
23 Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами,
24 і любов моя з усіма вами в Христі Іісусі. Амінь.