ГЛАВА 1
1 Павел, раб Іісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,
2 яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у святих писаннях, 3 про Сина Свого, Котрий народився від сім’я Давидового по плоті
4 і відкрився Сином Божим у силі, по духу святині, через воскресіння з мертвих,– про Іісуса Христа Господа нашого,
5 через Котрого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи,
6 серед яких знаходитесь і ви, покликані Іісусом Христом,–
7 усім, що перебувають в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
8 Перш за все дякую Богові моєму через Іісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світі.
9 Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіствуванні Сина Його,– що безперестанно згадую про вас,
10 завжди благаючи в молитвах моїх, щоб воля Божа була сприятлива колиВнебудь прийти мені до вас,
11 бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам деякий духовний дар для вашого утвердження,
12 тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
13 Не хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас (але зустрічав перешкоди навіть донині), щоб мати деякий плід і у вас, як і в інших народів.
14 Я винен і еллінам і варварам, мудрецям і неукам.
15 Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, хто знаходитесь у Римі.
16 Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, поВперше, іудею, потім і еллінові.
17 В ньому відкривається правда Божа від віри у віру, як написано: праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).
18 Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.
19 Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
20 Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.
21 А як вони, пізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце;
22 називаючи себе мудрими, збожеволіли,
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів,–
24 тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, і вони самі сквернили свої тіла.
25 Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Котрий благословенний во віки, амінь.
26 За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне використання протиприродним;
27 подібно і чоловіки, залишивши природне використання жіночої статі, розпалялися похоттю один до одного, чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за своє заблудження.
28 І як вони не турбувалися мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити непотрібства,
29 так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрості, вбивства, чвар, обману, злих звичаїв,
30 лихомовні, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, неслухняні батькам,
31 безрозсудні, віроломні, нелюбі, непримиримі, немилостиві.
32 Вони знають праведний суд Божий, що хто робить такі діла, вартий смерті; однак не тільки їх роблять, але й тих, що роблять, схвалюють.
ГЛАВА 2
1 Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого, бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, бо, судячи іншого, робиш те саме.
2 А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, що роблять такі діла.
3 Невже думаєш ти, чоловіче, що втечеш від суду Божого, засуджуючи тих, що роблять такі діла, і роблячи те саме?
4 Або зневажаєш багатство милосердя, лагідності і довготерпіння Божого, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
5 Але, через упертість твою і нерозкаяне серце, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і явлення праведного суду від Бога,
6 Котрий воздасть кожному за вчинки його:
7 тим, які постійністю в доброму ділі шукають слави, честі й безсмертя, – життя вічне;
8 а тим, що противляться і не підкоряються істині, але віддаються неправді, – лютість і гнів.
9 Скорбота і тіснота всякій душі людини, яка чинить зло, поВперше, іудея, потім і елліна!
10 Навпаки, слава і честь і мир всякому, хто робить добро, поВперше, іудею, потім і елліну!
11 Бо Бог не зважає на особу.
12 Ті, які, не маючи закону, согрішили, поза законом і загинуть; а ті, які під законом согрішили, за законом осудяться
13 (бо не слухачі закону праведні перед Богом, а виконавці закону виправдані будуть,
14 бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне роблять, то, не маючи закону, вони самі собі закон:
15 вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну)
16 в той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Іісуса Христа.
17 Ось, ти звешся іудеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,
18 і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,
19 і впевнений в собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,
20 наставник неуків, учитель немовлят, той, що має в законі взірець знання і правди:
21 як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?
22 Проповідуючи не красти, крадеш? кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш? цураючись ідолів, святотатствуєш?
23 Хвалишся законом, а, порушуючи закон, безчестиш Бога?
24 Бо, як написано, через вас ім’я Боже ганьблять язичники (Іс. 52,5; Ієз. 36,20).
25 Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
26 Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не вміниться йому за обрізання?
27 І необрізаний з природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?
28 Бо не той іудей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілі;
29 але той іудей, хто в душі такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, а від Бога.
ГЛАВА 3
1 Отже, яка перевага бути іудеєм, або яка користь від обрізання?
2 Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм ввірене слово Боже.
3 Бо що ж? коли деякі й невірні були, невірність їхня чи знищить вірність Божу?
4 Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: Ти праведний в словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму (Пс. 50,6).
5 Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? (кажу це за людським міркуванням).
6 Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?
7 Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю до слави Божої, за що ж мене ще й судити як грішника?
8 І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
9 То що ж? чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як іудеї, так і елліни, всі під гріхом.
10 Як написано: нема праведного ні одного;
11 нема того, хто розумів би; ніхто не шукає Бога;
12 усі збилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто робив би добро, нема жодного (Пс. 13,1–3).
13 Гортань їхня – відкритий гроб; язиком своїм обманюють; отрута аспідів на устах їхніх (Пс. 5,10; 139,4).
14 Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти (Пс. 9,28).
15 Ноги їхні швидкі на пролиття крові;
16 руїни і пагуба на дорогах їхніх;
17 вони не знають шляху миру (Притч. 1,16; Іс. 59,7 8).
18 Нема страху Божого перед їхніми очима (Пс. 35,2).
19 Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,
20 тому що ділами закону не виправдається перед Ним ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.
21 Тепер же, незалежно від закону, явилася правда Божа, про яку свідчать закон і пророки,
22 правда Божа через віру в Іісуса Христа у всіх і для всіх віруючих, бо нема різниці,
23 тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої,
24 одержуючи виправдання даром, за Його благодаттю, відкупленням у Христі Іісусі,
25 Котрого Бог призначив, як жертву умилостивлення в Крові Його через віру; для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше,
26 під час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовуючим віруючого в Іісуса.
27 Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? законом діл? Ні, але законом віри.
28 Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.
29 Невже Бог є Бог тільки іудеїв, а не і язичників? Звичайно, і язичників;
30 бо є лише один Бог, Котрий виправдає обрізаних за вірою і необрізаних через віру.
31 Отже, ми знищуємо закон вірою? Зовсім ні; але закон утверджуємо.
ГЛАВА 4
1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
2 Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.
3 Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Богові і це вмінилося йому у праведність (Бут. 15,6).
4 Нагорода тому, хто робить, дається не з милості, а за обов’язком.
5 А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його вміняється у праведність.
6 Так і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог вміняє праведність незалежно від діл;
7 блаженні ті, чиї беззаконня прощені, і чиї гріхи відпущені.
8 Блаженний чоловік, якому Господь не вмінить гріха (Пс. 31,1–2).
9 Блаженство це належить до обрізання, чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра вмінилася у праведність.
10 Коли вмінилась? після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання.
11 І знак обрізання він одержав, як печать праведності через віру, яку мав у необрізанні, так що став отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм вмінилась праведність.
12 І отцем обрізаних, не тільки тих, що прийняли обрізання, але і тих, що ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав у необрізанні.
13 Бо не законом дарована Авраамові чи нащадкам його обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14 Якщо спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;
15 бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.
16 Отож по вірі, щоб було по милості, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, котрий є отець усім нам
17 (як написано: Я поставив тебе отцем багатьох народів) перед Богом, Котрому він повірив, Котрий оживляє мертвих і називає неіснуюче, як існуюче (Бут. 17,5).
18 Він, зверх надії, повірив з надією, через що став отцем багатьох народів, за сказаним: таке численне буде сім’я твоє (Бут. 15,5).
19 І, не знемігшись вірою, він не помишляв, що тіло його, майже сторічного, вже омертвіло, і утроба Саррина в омертвінні;
20 не похитнувся в обітниці Божій невірою, а перебував стійким у вірі, віддавши славу Богові
21 і будучи цілком упевнений, що Він сильний і виконати обіцяне.
22 Тому і вмінилося йому у праведність.
23 А втім не тільки щодо нього одного написано, що вмінилося йому,
24 але й відносно нас; вміниться і нам, віруючим в Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса Христа, Господа нашого,
25 Котрий був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
ГЛАВА 5
1 Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа,
2 через Котрого вірою і одержали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією на славу Божу.
3 І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4 від терпіння досвідченість, від досвідченості надія,
5 а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6 Бо Христос, коли ще ми були немічні, в певний час помер за нечестивих.
7 Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і наважиться померти.
8 Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9 Тому, тим більше нині, будучи виправданими Його Кров’ю, спасемося Ним від гніву.
10 Бо коли, будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11 І не досить цього, але і хвалимось Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого ми одержали нині примирення.
12 Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.
13 Бо і до закону гріх був у світі; але гріх не вміняється, коли нема закону.
14 Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не согрішили подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15 Та з даром благодаті не так, як із злочином. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерті, то тим більше благодать Божа і дар по благодаті одного Чоловіка, Іісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16 І дар не як суд за одного, що согрішив; бо суд за один злочин – до осудження, а дар благодаті – до виправдання від багатьох злочинів.
17 Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.
18 Тому, як злочином одного всім людям осудження, так правдою одного всім людям виправдання до життя.
19 Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20 Закон же прийшов пізніше; таким чином, збільшився злочин. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті,
21 щоб, як гріх панував до смерті, так і благодать воцарилась через праведність до життя вічного Іісусом Христом, Господом нашим.
ГЛАВА 6
1 Що ж скажемо? чи залишатися нам у гріхові, щоб примножилась благодать? Зовсім ні.
2 Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3 Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?
4 Отож ми погреблися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес з мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті.
5 Бо якщо ми з’єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з’єднані подобою воскресіння,
6 знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Ним, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7 бо померлий звільнився від гріха.
8 Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й жити будемо з Ним,
9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже не має над Ним влади.
10 Бо, що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11 Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Іісусі, Господі нашому.
12 Отож хай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13 і не віддавайте членів ваших гріхові в знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші Богові в знаряддя праведності.
14 Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15 Що ж? чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16 Невже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи раби гріха на смерть, чи послуху на праведність?
17 Дяка Богові, що ви, будучи раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому образу вчення, якому віддали себе,
18 та звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності.
19 Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню для діл беззаконних, так нині представте члени ваші в раби праведності для діл святих.
20 Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведності.
21 Який же плід ви мали тоді? Такі діла, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть.
22 А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець – життя вічне.
23 Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Іісусі, Господі нашому.
ГЛАВА 7
1 Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?
2 Заміжня жінка зв’язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3 Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
4 Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5 Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті;
6 але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7 Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).
8 Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.
9 Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10 а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть,
11 тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
12 Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.
13 Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.
14 Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.
15 Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
16 Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
17 а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.
18 Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.
19 Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.
20 Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.
21 Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.
22 Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;
23 але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
24 Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?
25 Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.
ГЛАВА 8
1 Отож нема нині ніякого осудження тим, котрі в Христі Іісусі живуть не за плоттю, а за духом,
2 тому що закон духу життя в Христі Іісусі звільнив мене від закону гріха і смерті.
3 А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
4 щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
5 Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом,– про духовне.
6 Помисли плотські є смерть, а помисли духовні – життя і мир,
7 тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, і не можуть.
8 Тому ті, що живуть за плоттю, Богові угодити не можуть.
9 Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духу Христового не має, той і не Його.
10 А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності.
11 Якщо ж Дух Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас.
12 Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13 бо, коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14 Бо всі, що Духом Божим ведені, є сини Божі.
15 Тому що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити в страсі, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16 Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми – діти Божі.
17 А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Ним страждаємо, щоб з Ним і прославитися.
18 Бо думаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
19 Бо творіння з надією чекає одкровення синів Божих,
20 тому що творіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
21 що й саме творіння буде визволене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих.
22 Бо знаємо, що все творіння сукупно стогне і мучиться донині;
23 і не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
24 Бо ми спасені в надії. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25 Але, коли надіємось того, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26 Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо, про що молитися як слід, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
27 А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він піклується за святих з волі Божої.
28 До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для блага.
29 Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
30 А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
31 Що ж сказати на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
32 Той, Котрий Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує нам і всього?
33 Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34 Хто осуджує? Христос Іісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і ходатайствує за нас.
35 Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? як написано:
36 за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець (приречених) на заколення (Пс. 43,23).
37 Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38 Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні Начала, ні Сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39 ні висота, ні глибина, ні інше яке творіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Іісусі, Господі нашому.
ГЛАВА 9
1 Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені в Дусі Святому,
2 що велика мені печаль і беззупинний біль серцю моєму:
3 я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
4 тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітниці;
5 їхні й отці, і від них Христос по плоті, сущий над усім Бог, благословенний навіки, амінь.
6 Та не те, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
7 і не всі діти Авраама, які від сім’я його, але сказано: в Ісаакові наречеться тобі потомство (Бут. 21,12).
8 Тобто не діти тілесні є діти Божі; а діти обітниці визнаються за потомство.
9 Слово ж обітниці таке: в цей же час прийду, і буде у Сарри син (Бут. 18,10).
10 І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11 Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася у вибранні
12 не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: більший служитиме меншому (Бут. 25,23),
13 як і написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів (Мал. 1,2–3).
14 Що ж скажемо? Невже неВправда у Бога? Зовсім ні.
15 Бо Він говорить Мойсеєві: кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію (Вих. 33,19).
16 Отож помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто подвизається, а від Бога, Котрий милує.
17 Бо Писання говорить фараонові: на те саме Я й поставив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землі (Вих. 9,16).
18 Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19 Ти скажеш мені: за що ще звинувачує? бо хто може противитися волі Його?
20 А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму творцеві: навіщо ти мене так зробив?
21 Хіба не має влади гончар над глиною, щоб з тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22 Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23 щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
24 над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників?
25 Як і в Осії говорить: не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою (Ос. 2,23).
26 І на тому місці, де сказано їм: ви не Мій народ, там вони названі будуть синами Бога живого (Ос. 1,10).
27 Ісаія ж провіщає про Ізраїль: хоча б синів Ізраїлевих було числом, як піску морського, тільки остаток спасеться;
28 бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне звершить Господь на землі (Іс. 10,22–23).
29 І, як провістив Ісаія: коли б Господь Саваоф не залишив нам сім’я, то ми стали б, як Содом, і були б подібні до Гоморри (Іс. 1,9).
30 Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри.
31 А Ізраїль, який шукав закону праведності, до закону праведності не досягнув.
32 Чому? тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
33 як написано: ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, віруючий в Нього, не посоромиться (Іс. 8,14; 28,16).
ГЛАВА 10
1 Браття! бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.
2 Бо свідчу їм, що мають ревність по Бозі, та не за розумом.
3 Бо, не розуміючи праведності Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорились праведності Божій,
4 бо кінець закону – Христос, до праведності кожного віруючого.
5 Мойсей пише про праведність від закону: людина, яка виконала його, жива буде ним (Лев. 18,5).
6 А праведність від віри так говорить: не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо? тобто Христа звести (Втор. 30,12).
7 Або хто зійде в безодню? тобто Христа з мертвих підняти.
8 Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, тобто слово віри, яке проповідуємо (Втор. 30,14).
9 Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Іісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем вірують до праведності, а устами сповідують до спасіння.
11 Бо Писання говорить: усякий, хто вірує в Нього, не посоромиться (Іс. 28,16).
12 Тут нема різниці між іудеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто призиває Його.
13 Бо всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,32).
14 Але як покликати Того, в Кого не увірували? як вірувати в Того, про Кого не чули? як чути без проповідника?
15 І як проповідувати, коли не будуть послані? як написано: як прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить благе! (Іс. 52,7).
16 Але не всі послухались благовіствування. Бо Ісаія говорить: Господи! хто повірив тому, що почув від нас? (Іс. 53,1).
17 Отож віра від слухання, а слухання від слова Божого.
18 Але питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту слова їхні (Пс. 18,5).
19 Ще питаю: хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей говорить: Я викличу у вас ревність не народом, розгніваю вас народом нерозумним (Втор. 32,21).
20 А Ісаія сміливо каже: Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не розпитували про Мене (Іс. 65,1).
21 Про Ізраїль же каже: цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого (Іс. 65,2).
ГЛАВА 11
1 Отже, питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, з сім’я Авраамового, з коліна Веніамінового.
2 Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи:
3 Господи! пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і моєї душі шукають (3 Цар. 19,14).
4 Що ж говорить йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловік, які не преклонили коліна перед Ваалом (3 Цар. 19,18).
5 Так і тепер, за вибранням благодаті, зберігся остаток.
6 Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
7 Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; вибрані ж одержали, а інші озлобилися,
8 як написано: Бог дав їм духа сонливості, очі, якими не бачать і вуха, якими не чують, аж до цього дня (Втор. 29,4; Іс. 29,10).
9 І Давид говорить: хай буде трапеза їх сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
10 хай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній хай назавжди зігнеться (Пс. 68,23–24).
11 Отож питаю: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.
12 Якщо ж падіння їхнє – багатство світові, і зменшення їхнє – багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
13 Вам кажу, язичникам. Як Апостол язичників, я прославляю служіння моє.
14 Чи не збуджу ревності у рідних моїх по плоті і чи не спасу декого з них?
15 Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
16 Якщо початок святий, то й ціле; і якщо корінь святий, то й гілки.
17 Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою маслиною, прищепився на місце їхнє і став спільником кореня та соку маслини,
18 то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь тримаєш, а корінь тебе.
19 Скажеш: гілки відломилися, щоб мені прищепитися.
20 Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не гордись, а бійся.
21 Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
22 Отож бачиш благість і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше і ти будеш відсічений.
23 Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знов прищепити їх.
24 Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї маслини.
25 Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці,– щоб ви не мріяли про себе,– що осліплення Ізраїля сталося частково, доки ввійде повна кількість язичників;
26 таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: прийде від Сіону Визволитель, і відверне нечестя від Якова.
27 Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні (Іс. 27,9; 59, 20–21).
28 Щодо благовістя, вони вороги заради вас; а щодо вибрання – улюблені Божі заради отців.
29 Бо дари і покликання Боже непорушні.
30 Як і ви колись противились Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
31 так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
32 Бо всіх Бог тримає у непокорі, щоб усіх помилувати.
33 О, глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недосліджені путі Його!
34 Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? (Іс. 40,13).
35 Або хто дав Йому наперед, щоб Він повинен був віддати?
36 Бо все із Нього, Ним і до Нього. Йому слава повіки, амінь.
ГЛАВА 12
1 Отож благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте тіла ваші в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого,
2 і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням розуму вашого, щоб вам пізнавати, що є воля Божа, блага, угодна і досконала.
3 За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог вділив кожному.
4 Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени мають однакове діло,
5 так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.
6 І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, чи маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;
7 чи маєш служіння, перебувай у служінні; чи учитель,– у навчанні;
8 чи утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простоті; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю.
9 Любов хай буде нелицемірна; відвертайтесь зла, прихиляйтесь до добра;
10 будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю;
11 у старанності не ослабляйтесь; духом палайте; Господу служіть;
12 утішайтесь надією; в скорботах будьте терпеливі; в молитві постійні;
13 у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.
14 Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
15 Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.
16 Будьте однодумні між собою; не високомудрствуйте, а наслідуйте смиренних; не мрійте про себе;
17 нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.
18 Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.
19 Не мстіть за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: Мені відомщення, Я воздам, говорить Господь (Втор. 32,35).
20 Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо спраглий, дай пити йому: бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля (Притч. 25,21–22).
21 Не будь переможений злом, а перемагай зло добром.
ГЛАВА 13
1 Всяка душа хай буде покірна вищій владі, бо нема влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені.
2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осудження.
3 Бо начальствуючі страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї,
4 бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч: він Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло.
5 І тому треба підкорятися не тільки із страху покарання, але й по совісті.
6 Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті.
7 Отож віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому оброк – оброк; кому страх – страх; кому честь – честь.
8 Не залишайтесь винними нікому нічим, крім взаємної любові; бо хто любить другого, той виконав закон.
9 Бо заповіді: не перелюбствуй, не убивай, не кради, не лжесвідчи, не побажай чужого і інші полягають у цьому слові: люби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18).
10 Любов не робить ближньому зла; отож любов є виконання закону.
11 Так робіть, знаючи час, що вже пора нам від сну прокинутися. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували.
12 Ніч минула, а день наблизився: отож відкинемо діла темряви і зодягнемось у зброю світла.
13 Як удень, будемо поводитись благопристойно, не в розгулах і п’янстві, не в перелюбстві і розпусті, не в сварливості і заздрості;
14 а зодягніться в Господа нашого Іісуса Христа, і піклування про плоть не перетворюйте на похоті.
ГЛАВА 14
1 Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.
2 Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.
3 Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
4 Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він, або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.
5 Один відрізняє день від дня, а другий судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму.
6 Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
7 Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе;
8 а чи живемо – для Господа живемо; чи вмираємо – для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, – завжди Господні.
9 Бо Христос для того і помер, і воскрес, і ожив, щоб владарювати і над мертвими і над живими.
10 А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим.
11 Бо написано: живу Я, говорить Господь, переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога (Іс. 45,23).
12 Отож кожен з нас дасть за себе відповідь Богові.
13 Не станемо більш судити один одного, а краще думайте про те, як би не давати братові приводу до спотикання або спокуси.
14 Я знаю і впевнений в Господі Іісусі, що нема нічого в собі самому нечистого; тільки тому, хто визнає щоВнебудь нечистим, тому нечисте.
15 Коли ж за їжу засмучується брат твій, то ти вже не по любові дієш. Не губи твоєю їжею того, за кого Христос помер.
16 Хай не ганьбиться ваше добре.
17 Бо Царство Боже не їжа і пиття, а праведність і мир і радість у Святому Дусі.
18 Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей.
19 Отож будемо шукати те, що служить до миру і взаємного повчання.
20 Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але зле чоловікові, котрий їсть для спокуси.
21 Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушується, або знемагає.
22 Ти маєш віру? май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.
23 А хто вагається, то коли їсть, осуджується, бо не по вірі, а все, що не по вірі, гріх.
24 Тому, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Іісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано,
25 але яка нині явлена, і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі,
26 Єдиному Премудрому Богові, через Іісуса Христа, слава на віки. Амінь.
ГЛАВА 15
1 Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсильних і не собі догоджати.
2 Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.
3 Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене (Пс. 68,10).
4 А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втіхою з Писання зберігали надію.
5 Бог же терпіння і втіхи хай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Іісуса,
6 щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іісуса Христа.
7 Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
8 Розумію те, що Іісус Христос став служителем для обрізаних – заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям,
9 а для язичників – з милості, щоб славили Бога, як написано: за те буду славити Тебе (Господи) між язичниками і буду співати імені Твоєму (Пс. 17,50).
10 І ще сказано: звеселіться, язичники, з народом Його (Втор. 32,43).
11 І ще: хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи (Пс. 116,1).
12 Ісаія також говорить: буде корінь Ієссеїв, і встане володіти народами; на Нього язичники надіятися будуть (Іс. 11,10).
13 Хай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.
14 І сам я впевнений за вас, браття мої, що і ви повні благості і усякого пізнання, і можете повчати один одного;
15 але писав вам, браття, з деякою сміливістю, частково ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю
16 бути служителем Іісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові.
17 Отож я можу похвалитися в Іісусі Христі в тому, що стосується Бога,
18 бо не наважуюсь сказати щоВнебудь таке, чого не сотворив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом,
19 силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Ієрусалима і околиць до Іллірику.
20 Притому я старався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не створювати на чужій основі,
21 але, як написано: ті, кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються (Іс. 52,15).
22 Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.
23 Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, а з давніх літ маючи бажання прийти до вас,
24 як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо надіюсь, що, проходячи, побачусь з вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б частково, спілкуванням з вами.
25 А тепер я йду до Ієрусалима, щоб послужити святим,
26 бо Македонія і Ахаія стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Ієрусалимі.
27 Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному.
28 Виконавши це і вірно вручивши їм цей плід старанності, я вирушу через ваші місця до Іспанії,
29 і впевнений, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословінням благовістя Христового.
30 Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Іісусом Христом і любов’ю Духа, подвизатися зі мною в молитвах за мене до Бога,
31 щоб позбутися мені невіруючих в Іудеї і щоб служіння моє для Ієрусалима було приємне святим,
32 щоб мені в радості, якщо Богові угодно, прийти до вас і заспокоїтись з вами.
33 Бог же миру хай буде з усіма вами. Амінь.
ГЛАВА 16
1 Поручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кенхрейської.
2 Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, в чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому.
3 Вітайте Прискіллу та Акілу, співробітників моїх у Христі Іісусі,
4 (котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників) і домашню їхню церкву.
5 Вітайте улюбленого мого Епенета, який є начаток Ахаії для Христа.
6 Вітайте Маріам, яка багато трудилася для нас.
7 Вітайте Андроніка і Юнію, родичів моїх і в’язнів зі мною, які прославилися між Апостолами і ще раніше мене увірували в Христа.
8 Вітайте Амплія, улюбленого мені в Господі.
9 Вітайте Урбана, співробітника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мені.
10 Вітайте Апеллеса, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула.
11 Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Наркисса тих, які в Господі.
12 Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господі.
13 Вітайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його і мою.
14 Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія та інших з ними братів.
15 Вітайте Філолога та Юлію, Нирея і сестру його, і Олімпана, і всіх з ними святих.
16 Вітайте один одного з цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.
17 Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розділення та спокуси всупереч вченню, якому ви навчилися, і ухиляйтесь від них;
18 бо такі люди служать не Господу нашому Іісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних.
19 Ваша покірність вірі усім відома; тому я радуюсь за вас, але бажаю, щоб ви були мудрі на добро і прості на зло.
20 Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами! Амінь.
21 Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Луцій, Іасон і Сосипатр, родичі мої.
22 Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який писав це послання.
23 Вітає вас Гаій, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Єраст, міський скарбник, і брат Кварт.
24 Благодать Господа нашого Іісуса Христа з усіма вами. Амінь.