До Тита послання святого Апостола Павла

ГЛАВА 1

 

1           Павел, раб Божий, Апостол же Іісуса Христа, за вірою вибраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,

2           у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів,

3           а в свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога,–

4           Титу, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Іісуса Христа, Спасителя нашого.

5           Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував:

6           коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють в розпусті чи непокірності.

7           Бо єпископ повинен бути непорочний, як Божий домобудівник, не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець,

8           а гостинний, який любить добро, доброчесний, справедливий, благочестивий, стриманий,

9           який додержується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні і викривати противників.

10         Бо є багато і непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних,

11         яким треба затуляти уста: вони розбещують цілі доми, навчаючи, чого не слід, заради ганебної користі.

12         З них же самих один віршотворець сказав: критяни завжди лжеці, злі звірі, черева ліниві.

13         Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі,

14         незважаючи на іудейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.

15         Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних нема нічого чистого, бо осквернені і розум їхній і совість.

16         Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і непокірними і не здатними ні до якого доброго діла.

 

 

ГЛАВА 2

 

1           Ти ж говори те, що згідно із здоровим вченням:

2           щоб старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпінні;

3           щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались п’янству, вчили добру;

4           щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей,

5           бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже.

6           Юнаків також навчай бути доброчесними.

7           У всьому показуй в собі взірець добрих діл, в учительстві чистоту, статечність, непошкодженість,

8           слово здорове, недокірливе, щоб противник був осоромлений, не маючи нічого сказати про нас поганого.

9           Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити,

10         не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога.

11         Бо явилась благодать Божа, спасительна для всіх людей,

12         яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, доброчесно, праведно і благочестиво жили в нинішньому віці,

13         очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа,

14         Котрий дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей вибраних, ревних до добрих діл.

15         Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто не зневажав тебе.

 

 

ГЛАВА 3

 

1           Нагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло,

2           нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі, і виявляли всяку лагідність до всіх людей.

3           Бо і ми були колись нерозумні, непокірні, заблудші, раби похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидні, ненавиділи один одного.

4           Коли ж явилась благодать і людинолюбство Спасителя нашого, Бога,

5           Він спас нас не за діла праведності, які б ми сотворили, а з Своєї милості, через купіль відродження і оновлення Святим Духом,

6           Якого щедро вилив на нас через Іісуса Христа Спасителя нашого,

7           щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя.

8           Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, старались бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям.

9           Нерозумних же змагань і родоводів, і суперечок, і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні.

10         Єретика, після першого і другого напоумлення, цурайся,

11         знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи самозасудженим.

12         Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо я вирішив там провести зиму.

13         Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було недостатку.

14         Хай і наші вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні.

15         Вітають тебе всі, що знаходяться зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.

 

Comments are closed