ГЛАВА 11
1 Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2 Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3 Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4 Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5 Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6 Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7 Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8 Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9 Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10 а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11 Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12 Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13 Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15 і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16 Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17 Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18 Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п’ятнадцять.
19 І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20 Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21 Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22 Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23 Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24 Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25 Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26 І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27 Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28 Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
30 Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31 Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32 Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33 Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34 І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35 Іісус просльозився.
36 Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37 А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38 Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39 Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40 Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41 І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42 Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43 Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44 І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв’яжіть його, хай іде.
45 Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47 Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48 Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49 Один же з них, на ім’я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50 і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51 Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53 З того дня змовились убити Його.
54 І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55 Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56 Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57 А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.