ГЛАВА 5
1 Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2 В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п’ять критих ходів.
3 У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4 бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5 Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6 Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7 Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8 Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9 І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10 Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11 Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12 Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13 А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14 Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15 Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16 І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17 Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18 Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19 На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20 Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22 Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24 Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25 Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27 І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29 і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30 Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31 Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32 Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33 Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34 А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35 Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36 Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37 І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38 і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39 Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40 Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Не приймаю слави від людей,
42 але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43 Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, його приймете.
44 Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46 Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47 Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?