ГЛАВА 12
1 Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити спершу до учнів Своїх: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2 Нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, чого б не дізналися.
3 Тому те, що ви сказали в пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в будинках, те буде проголошене на покрівлях.
4 Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть;
5 але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після вбивства вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.
6 Чи не п’ять малих птахів продаються за два ассарія? і жоден з них не забутий Богом.
7 А у вас і волосся на голові все пораховане. Отже, не бійтесь; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8 Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає його перед Ангелами Божими;
9 а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.
10 І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто скаже хулу на Святого Духа, тому не проститься.
11 Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати, або що говорити,
12 бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13 Хтось з народу сказав Йому: Учителю! скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною.
14 Він же сказав чоловікові тому: хто поставив Мене судити чи ділити вас?
15 При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16 І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива;
17 і міркував він в собі: що мені робити? нема куди мені зібрати плодів моїх.
18 І сказав: ось що зроблю: зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє,
19 і скажу душі моїй: душа! багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20 Але Бог сказав йому: нерозумний! цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?
21 Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22 Сказав учням Своїм: тому кажу вам, – не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти, ні для тіла,– в що вдягнутися:
23 душа більша за їжу, і тіло – за одежу.
24 Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них нема ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів?
25 І хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26 Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого ж піклуєтесь про інше?
27 Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть; але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.
28 Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29 Отже, не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не турбуйтесь,
30 бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, що ви маєте потребу в тому;
31 перш над усе шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32 Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволив дати вам Царство.
33 Продавайте майно ваше і давайте милостиню. Приготуйте собі гаманці, що не старіють, і скарби, що не зменшуються на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не точить,
34 бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35 Хай будуть чресла ваші підперезані і світильники засвічені.
36 І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37 Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде їх пильнуючими; істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх, та, підходячи, служитиме їм.
38 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39 Ви знаєте, що коли б знав господар дому, о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40 Будьте ж і ви готові, бо в який час не сподіваєтесь, прийде Син Людський.
41 Тоді сказав Йому Петро: Господи! чи до нас притчу цю говориш, чи до всіх?
42 Господь же сказав: хто вірний і мудрий домоправитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43 Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
44 Істинно кажу вам: над усім добром своїм поставить його.
45 Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та напиватись,–
46 то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47 Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий;
48 а той, хто не знав і зробив те, за що треба карати, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато доручено, з того більше й запитається.
49 Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50 Хрещенням маю Я хреститися; і як Я тужу, поки це здійсниться!
51 Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення;
52 бо віднині п’ятеро в одному домі почнуть розділятися, троє проти двох, і двоє проти трьох:
53 батько стане проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.
54 Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так;
55 і коли віє південний вітер, говорите: спека буде; і буває.
56 Лицеміри! лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57 Чому ж ви і по собі не судите, що має бути?
58 Коли ти йдеш з суперником своїм до правителя, то дорогою подбай визволитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя не віддав тебе катові, а кат не кинув би тебе в темницю.
59 Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси і останнього мідяка.