ГЛАВА 14
1 Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських вкусити хліба, і вони стежили за Ним.
2 І ось став перед Ним чоловік, який страждав водяною хворобою.
3 Тоді Іісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4 Вони мовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5 При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не зразу ж витягнете його і в суботу?
6 І не змогли відповісти Йому на це.
7 Помічаючи ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8 коли будеш запрошений ким на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9 і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі: поступися цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10 Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав: друже! пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою,
11 бо всякий, хто сам себе високо ставить, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12 Сказав же і тому, хто запросив Його: коли робиш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили, і не одержав ти відплати.
13 Але, коли робиш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14 і блаженний будеш, що вони не мають чим віддати тобі; бо віддасться тобі у воскресіння праведних.
15 Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто вкусить хліба у Царстві Божому!
16 Він же сказав йому: один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох,
17 і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18 І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19 Другий сказав: я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20 Третій сказав: я оженився і через те не можу прийти.
21 І, повернувшись, раб той розказав про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22 І сказав раб: господарю! зроблено, як ти звелів, і ще є місце.
23 Господар сказав рабові: піди на дороги і загорожі і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24 Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званних, та мало вибраних.
25 З Ним ішло багато народу; і, обернувшись, Він сказав їм:
26 коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учнем;
27 і хто не несе хреста свого і йде за Мною, той не може бути Моїм учнем.
28 Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи має він, що потрібне для її будівництва,
29 щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30 кажучи: цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити?
31 Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи зможе він з десятьма тисячами стати проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32 Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33 Так і кожний з вас, хто не відречеться від усього, що має, не може бути Моїм учнем.
34 Сіль – добра річ; але якщо сіль втратить силу, то чим виправити її?
35 Ні в землю, ні на гній не годиться; геть викидають її. Хто має вуха слухати, хай слухає!