ГЛАВА 15
1 Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3 Але Він сказав їм таку притчу:
4 хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не покине дев’яносто дев’ять у пустині і не піде за загубленою, доки не знайде її?
5 А коли знайде її, з радістю візьме на плечі свої
6 і, прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7 Кажу вам, що так на небесах більше буде радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не мають потреби в покаянні.
8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, не засвітить світла і не почне мести кімнату і шукати старанно, доки не знайде,
9 а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною; я знайшла загублену драхму.
10 Так, кажу вам, буває радість у Ангелів Божих і за одного грішника, що кається.
11 Ще сказав: у одного чоловіка було два сини;
12 і сказав молодший з них батькові: отче! дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13 Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпутно.
14 Коли ж він усе прожив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати;
15 і пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней;
16 і він радий був насититись ріжками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17 Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надмір хліба, а я вмираю з голоду;
18 встану, піду до батька мого і скажу йому: отче! согрішив я проти неба і перед тобою
19 і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20 Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг, і кинувся йому на шию і цілував його.
21 Син же сказав йому: отче! я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином.
22 А батько сказав рабам своїм: принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23 і приведіть годоване теля, і заколіть; будемо їсти й веселитись!
24 бо син мій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. І почали веселитися.
25 А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув співи та радощі;
26 і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27 Він сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов годоване теля, бо зустрів його здоровим.
28 Він розгнівався і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29 Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі і ніколи не переступав наказів твоїх, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30 А коли цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього годоване теля.
31 Він же сказав йому: сину мій! ти завжди зі мною, і все моє твоє, 32 а з того належить радіти й веселитись, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.