ГЛАВА 16
1 Сказав же Господь і учням Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно;
2 і, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? дай звіт про управительство твоє: бо ти не можеш більше керувати.
3 Тоді управитель сказав сам в собі: що мені робити? господар мій відбирає в мене управління домом: копати не можу, просити соромлюсь;
4 знаю, що зробити, щоб прийняли мене в свої доми, коли буду усунутий від управління домом.
5 І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6 Він сказав: сто мір олії. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
7 Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
8 І похвалив господар управителя невірного, що розсудливо зробив; бо сини віку цього здогадливіші синів світла в роді своїм.
9 І Я кажу вам: здобувайте собі друзів багатством неправедним, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
10 Вірний у малому і у великому вірний; а невірний у малому невірний і у великому.
11 Отже, якщо ви в неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
12 І якщо не були вірні в чужому, хто вам дасть ваше?
13 Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному виявлятиме старанність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні.
14 Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
15 Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзотне перед Богом.
16 Закон і пророки до Іоанна; з цього часу Царство Боже благовіствується, і всякий зусиллям входить у нього.
17 Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону пропаде.
18 Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, одягався в порфіру і віссон і щодня розкішно бенкетував.
20 Був також один убогий, на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
21 і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача, і пси, приходячи, лизали струпи його.
22 Прийшов час вмерти вбогому і віднесений був Ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
23 І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його
24 і, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме! змилосердься наді мною і пошли Лазаря, хай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25 Але Авраам сказав: чадо! згадай, що ти одержав уже добре твоє в житті твоєму, а Лазар – зле; отже, тепер він тут утішається, а ти страждаєш;
26 і до всього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не можуть, так само звідти до нас не переходять.
27 Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого,
28 бо в мене є п’ять братів; хай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
29 Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; хай слухають їх.
30 Він же сказав: ні, отче Аврааме! але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
31 Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.