ГЛАВА 18
1 Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2 кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3 В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4 Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5 але як ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені.
6 І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7 Хіба Бог не захистить вибранців Своїх, що взивають до Нього день і ніч, хоч і не спішить захищати їх?
8 кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9 Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу:
10 два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11 Фарисей, ставши, молився сам у собі так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники, або як цей митар:
12 пощуся двічі на тиждень, даю десяту частину з усього, що придбаю.
13 А митар, стоячи віддаля, не смів і очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже! будь милостивий до мене, грішника!
14 Кажу вам, що цей пішов до дому свого оправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підносить сам себе, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15 Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а учні, бачачи те, боронили їм.
16 Але Іісус, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18 І запитав Його один з начальників: Учителю благий! що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
19 Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? ніхто не благий, як тільки один Бог;
20 знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21 Він же сказав: усе це я зберіг з юності моєї.
22 Почувши це, Іісус сказав йому: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і приходь та іди слідом за Мною.
23 Але він, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24 Іісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25 бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27 Він же сказав: неможливе людям, можливе Богові.
28 Петро ж сказав: ось, ми покинули все і пішли за Тобою.
29 Він сказав їм: істинно говорю вам: нема нікого, хто б покинув дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого,
30 і не одержав би значно більше в цей час, і у віці майбутньому життя вічне.
31 Відкликавши дванадцять учнів Своїх, сказав їм: ось, ми йдемо до Ієрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32 бо видадуть Його язичникам, і познущаються над Ним, і скривдять Його, і обплюють Його,
33 і будуть бити, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
34 Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35 Коли ж підходив Він до Ієрихону, один сліпий сидів край дороги і просив милостині,
36 і, почувши, що мимо нього проходить народ, запитав: що це таке?
37 Йому сказали, що Іісус Назарянин йде.
38 Тоді він закричав: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
39 І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.
40 Іісус, зупинившись, звелів привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, спитав його:
41 чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи! щоб мені прозріти.
42 Іісус сказав йому: прозри! віра твоя спасла тебе.
43 І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і весь народ, бачивши це, воздав хвалу Богові.