ГЛАВА 22
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2 І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
3 Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
4 і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
5 Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6 і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7 Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8 І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
9 Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
10 Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
11 і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
12 І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
13 Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
14 І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15 і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16 Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17 І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
18 бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19 І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
20 Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21 І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
22 Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
23 І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
24 Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
25 Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
26 а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
27 Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28 Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29 і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30 щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31 Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
32 але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
34 Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
35 І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
36 Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
37 бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
38 Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
39 І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
40 Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41 І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42 говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43 З’явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
44 І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
45 Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
46 і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
47 Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48 Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49 Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50 І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
51 Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52 Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
53 Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54 Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
55 Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
56 Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57 Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
58 Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
59 Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60 Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61 Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
62 І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63 Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
64 і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
65 І багато іншої хули говорили проти Нього.
66 А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
67 і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
68 коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69 Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70 І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
71 Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.