ГЛАВА 10
1 Вийшовши звідти, приходить у краї Іудейські за Іорданською стороною. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову вчив їх.
2 Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розлучатися з жінкою?
3 Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4 Вони сказали: Мойсей дозволив писати розвідний лист і розлучатись.
5 Іісус відповів їм: через жорстокосердість вашу він написав вам цю заповідь.
6 На початку ж творіння, Бог створив чоловіка і жінку (Бут. 1,27).
7 Тому залишить чоловік батька свого і матір
8 і приліпиться до жінки своєї, і будуть обоє однією плоттю; так що вони вже не двоє, а одна плоть (Бут. 2,24).
9 Отже, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає.
10 У домі учні Його знову запитали Його про те саме.
11 Він сказав їм: хто розлучиться з жінкою своєю та одружиться з іншою, той перелюбствує з нею.
12 І якщо жінка розлучиться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюбствує.
13 Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; учні ж не допускали тих, що приносили.
14 Побачивши те, Іісус обурився і сказав їм: дозвольте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16 І, обнявши їх, поклав руки на них і благословив їх.
17 Коли виходив Він у дорогу, підбіг один хтось, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий! що мені робити, щоб наслідувати життя вічне?
18 Іісус сказав йому: що ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог.
19 Знаєш заповіді: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір (Вих. 20,12–17).
20 Він же сказав Йому у відповідь: Учителю! все це я зберіг від юності моєї.
21 Іісус, поглянувши на нього, полюбив його і сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22 Він же, засмутившись від цього слова, відійшов з скорботою, бо мав велике багатство.
23 І, поглянувши довкола, Іісус сказав учням Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24 Учні вжахнулись від слів Його. Але Іісус знову говорить їм у відповідь: діти! як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27 Іісус, глянувши на них, говорить: людям це неможливо, але не Богові, бо все можливо Богові.
28 І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29 Іісус сказав у відповідь: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землі заради Мене і Євангелія,
30 і не одержав би нині, в час цей, серед гонінь, у стократ більше домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці життя вічного.
31 І багато хто з перших будуть останніми, і останні – першими.
32 Коли вони були в дорозі, йдучи до Ієрусалима, Іісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялись. Покликавши дванадцятьох, Він знову почав їм говорити про те, що буде з Ним:
33 ось, ми йдемо до Ієрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященникам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34 і знущатимуться над Ним, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35 Тоді підійшли до Нього сини Зеведеєві Яків та Іоанн і сказали: Учителю! ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36 Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37 Вони сказали Йому: дай нам сісти у Тебе, одному праворуч, а другому ліворуч у славі Твоїй.
38 Іісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хреститись хрещенням, яким Я хрещусь?
39 Вони відповідали Йому: можемо. Іісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститись;
40 а дати сісти праворуч і ліворуч Мене – не від Мене залежить, а кому уготовано.
41 І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоанна.
42 Іісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43 Але між вами хай не буде так: а хто хоче бути більшим між вами, хай буде вам слугою;
44 і хто хоче бути першим між вами, хай буде всім рабом.
45 Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою для визволення багатьох.
46 Приходять до Ієрихона. І коли Він з учнями Своїми і численним народом виходив з Ієрихона, Вартімей, син Тімеїв, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47 Почувши, що це Іісус Назорей, він почав кричати і говорити: Іісусе, Сину Давидів! помилуй мене.
48 Багато хто примушував його мовчати, але він ще голосніше почав кричати: Сину Давидів! помилуй мене.
49 Іісус зупинився і звелів його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50 Він скинув з себе верхню одежу, встав і прийшов до Іісуса.
51 Відповідаючи йому, Іісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю! щоб мені прозріти.
52 Іісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів і пішов дорогою за Іісусом.