ГЛАВА 14
1 Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити;
2 але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3 І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав,– прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4 Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5 Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6 Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7 Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
8 Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
9 Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
10 І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.
11 Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.
12 У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.
13 І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14 і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
15 І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16 І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17 Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18 І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
19 Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?
20 Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.
21 Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.
22 І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
23 І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
24 І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25 Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26 І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
27 І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).
28 По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.
29 Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30 І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31 Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32 Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33 І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.
34 І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.
35 І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;
36 і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.
37 Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?
38 Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39 І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.
40 І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41 І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42 Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.
43 І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.
44 Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45 І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.
46 А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47 Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.
48 Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49 Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.
50 Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51 Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.
52 Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.
53 І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.
54 Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55 Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56 Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.
57 І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:
58 ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59 Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.
60 Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?
61 Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62 Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.
63 Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?
64 Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.
65 І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66 Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника
67 і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.
68 Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70 Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.
71 Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72 Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.