ГЛАВА 15
1 Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.
2 Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3 І первосвященники звинувачували Його багато в чому.
4 Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.
5 Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.
6 На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7 Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8 І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.
9 Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
10 Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.
11 Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12 Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?
13 Вони знову закричали: розіпни Його.
14 Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.
15 Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.
16 Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17 і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18 і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!
19 І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.
20 Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти.
21 І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22 І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.
23 І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24 Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25 Була третя година і розп’яли Його.
26 І був напис вини Його: Цар Іудейський.
27 З Ним розп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28 І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).
29 Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!
30 спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31 Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33 О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34 О дев’ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?
35 Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.
36 А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37 Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.
38 І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39 Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40 Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41 які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.
42 І як настав уже вечір,– бо була п’ятниця, тобто день перед суботою,–
43 прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.
44 Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?
45 І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46 Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47 Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.