ГЛАВА 4
1 І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.
2 І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:
3 слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;
4 і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.
5 Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;
6 коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.
7 Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.
8 А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9 І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!
10 Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.
11 І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;
12 так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13 І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14 Сіяч слово сіє.
15 Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16 Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,
17 але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18 Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,
19 але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.
20 А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21 І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?
22 Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23 Коли хто має вуха слухати, хай слухає!
24 І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.
25 Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26 І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27 і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,
28 бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29 Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30 І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?
31 Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;
32 а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33 І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34 Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.
35 Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.
36 І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37 І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38 А Він спав на кормі на узголів’ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39 І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40 І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?
41 І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?