ГЛАВА 7
1 Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Ієрусалима,
2 і, побачивши деяких з учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли.
3 Бо фарисеї і всі іудеї, додержуючись передань старців, не їдять, не помивши старанно рук;
4 і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5 Потім питають Його фарисеї і книжники: чому учні Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб немитими руками?
6 Він сказав їм у відповідь: добре пророкував про вас, лицемірів, Ісаія, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,
7 але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських (Іс. 29,13).
8 Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмивання чаш і кухлів, і робите багато іншого, цьому подібного.
9 І сказав їм: чи добре, що ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10 Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
11 А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене користувався,
12 тому ви вже дозволяєте нічого не робити для батька свого або матері своєї,
13 відкидаючи слово Боже переданням вашим, яке ви встановили; і робите багато чого, цьому подібного.
14 І, покликавши весь народ, говорив їм: слухайте Мене всі і розумійте:
15 ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину.
16 Якщо хто має вуха слухати, хай слухає!
17 І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його спитали Його про притчу.
18 Він сказав їм: невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19 Бо входить їй не в серце, а в черево, і виходить геть, чим знищується всяка їжа.
20 Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21 Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22 крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство,–
23 все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24 І, попростувавши звідти, прийшов у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось впізнав Його; але не міг утаїтися.
25 Бо почула про Нього жінка, в якої дочка одержима була нечистим духом, і, прийшовши, припала до ніг Його;
26 а жінка та була язичниця, родом сірофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27 Іісус же сказав їй: дай перше насититись дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28 Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти у дітей.
29 І сказав їй: за це слово, іди; біс вийшов із твоєї дочки.
30 І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить на постелі.
31 Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Іісус знову пішов до моря Галілейського через околиці Десятиграддя.
32 Привели до Нього глухого і гугнявого і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33 Іісус, одвівши його вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, плюнувши, доторкнувся до язика його;
34 і, піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто: відкрийся.
35 І відразу відкрився у нього слух і розв’язались пута язика його, і почав говорити чисто.
36 І наказав їм, щоб нікому не розказували. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37 І надто дивувалися та говорили: все добре робить,– глухим дає чути, і німим – говорити.