ГЛАВА 8
1 У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:
2 жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.
3 Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4 Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?
5 І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6 Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
7 Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.
8 І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.
9 А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10 І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.
11 Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12 І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13 І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.
14 При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.
15 А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16 І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.
17 Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
18 Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам’ятаєте?
19 Коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.
20 А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.
21 І сказав їм: як же не розумієте?
22 Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.
23 Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?
24 Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.
25 Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.
26 І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.
27 І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?
28 Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.
29 Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.
30 І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31 І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32 І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.
33 Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34 І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.
35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.
36 Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?
37 Або який викуп дасть людина за душу свою?
38 Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.