ГЛАВА 9
1 І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2 І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:
3 одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.
4 І з’явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.
5 При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.
6 Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7 І з’явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.
8 І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.
9 Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.
11 І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12 Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.
13 Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.
14 Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15 І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.
16 Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?
17 Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:
18 де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19 Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20 І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21 Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22 дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.
23 Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24 І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.
25 Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26 І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.
27 Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.
28 Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?
29 І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30 Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31 Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.
32 Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33 Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34 Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.
35 І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.
36 І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:
37 хто прийме в ім’я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.
38 При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.
39 Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.
40 Бо хто не проти вас, той за вас.
41 І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42 А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43 І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,
44 де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
45 І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,
46 де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
47 І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,
48 де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.
49 Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.
50 Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.