ГЛАВА 15
1 Тоді приходять до Іісуса ієрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
2 чому учні Твої порушують передання старців? бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
3 Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?
4 Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).
5 А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
6 той може і не шанувати батька свого або матір свою; таким чином ви усунули заповідь Божу переданням вашим.
7 Лицеміри! добре пророкував про вас Ісаія, кажучи:
8 наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене;
9 але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським (Іс. 29,13).
10 І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
11 не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину.
12 Тоді учні Його, підійшовши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13 Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не Отець Мій Небесний насадив, викоріниться;
14 залиште їх: вони – сліпі вожді сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть в яму.
15 Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
16 Іісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
17 чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
18 а те, що з уст виходить, від серця виходить,– це і сквернить людину,
19 бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула –
20 це сквернить людину, а їсти немитими руками – не сквернить людину.
21 І, вийшовши звідти, Іісус пішов у краї Тирські і Сидонські.
22 І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
23 Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли до Нього учні Його і благали: відпусти її, бо кричить услід за нами.
24 Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25 А вона, підійшовши, поклонилася Йому і каже: Господи! допоможи мені.
26 Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
27 Вона сказала: так, Господи! але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
28 Тоді Іісус сказав їй у відповідь: о, жінко! велика віра твоя; хай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її у той же час.
29 Іісус пішов звідти і прийшов до моря Галілейського, і, зійшовши на гору, сів там.
30 І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Іісусових; і Він зцілив їх;
31 так що народ дивувався, бо бачив, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать; і славив Бога Ізраїлевого.
32 Іісус же, покликавши учнів Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33 Говорять Йому учні Його: де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34 Говорить їм Іісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і небагато рибок.
35 Тоді звелів народові возлягти на землю.
36 І, взявши сім хлібів і рибу, воздав хвалу, переломив і дав учням Своїм, а учні – народові.
37 І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися,
38 а тих, що їли, було чотири тисячі чоловік, крім жінок та дітей.
39 І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.