ГЛАВА 21
1 І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів
2 і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею молодого осла; відв’язавши, приведіть до Мене;
3 і якщо хто скаже вам щонебудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.
4 Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:
5 скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під’яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).
6 Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:
7 привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8 Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;
9 народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім’я Господнє! осанна у вишніх!
10 І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?
11 Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.
12 І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,
13 і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).
14 І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15 А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились
16 і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).
17 І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.
18 Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;
19 і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?
21 Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;
22 і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.
23 І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?
24 Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;
25 хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26 а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.
27 І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28 А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.
29 Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.
30 І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.
31 Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,
32 бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.
33 Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.
34 Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;
35 виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.
36 Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.
37 Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38 Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39 І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40 Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41 Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.
42 Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).
43 Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;
44 і той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить.
45 І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,
46 і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.