ГЛАВА 22
1 Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2 Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
3 і послав рабів своїх покликати званних на весілля; і не хотіли прийти.
4 Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званним: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
5 Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
6 Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7 Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
8 Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
9 отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10 І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
11 Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
12 і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13 Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
14 бо багато званних, та мало вибраних.
15 Тоді фарисеї пішли і радились, як би піймати Його на слові.
16 І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу;
17 отож скажи нам: як Тобі здається? чи дозволено платити податки кесареві, чи ні?
18 Іісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: що спокушаєте Мене, лицеміри?
19 Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20 І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21 Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові.
22 Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23 У той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що нема воскресіння, і запитали Його:
24 Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його хай візьме собі жінку його і відродить потомство братові своєму (Втор. 25,5);
25 було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, залишив жінку свою братові своєму;
26 так само і другий, і третій, навіть до сьомого;
27 а після всіх померла і жінка.
28 Отже, в час воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? бо всі мали її.
29 Іісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої,
30 бо у воскресінні ні женяться, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небесах.
31 А про воскресіння мертвих, чи не читали ви сказаного вам Богом:
32 Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, а живих (Вих. 3,6).
33 І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34 А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35 І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36 Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37 Іісус сказав йому: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм (Втор. 6,5):
38 це перша й найбільша заповідь;
39 друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18);
40 на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки.
41 Коли зібралися фарисеї, Іісус запитав їх:
42 що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
43 Говорить їм: як же Давид, з натхнення, називає Його Господом, коли говорить:
44 сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх? (Пс. 109,1).
45 Отже, коли Давид називає Його Господом, то як же Він син йому?
46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.