ГЛАВА 5
1 Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.
2 І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3 Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.
4 Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5 Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.
6 Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.
7 Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10 Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.
11 Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене.
12 Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.
13 Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.
14 Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15 І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.
16 Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17 Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.
18 Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19 Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.
20 Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.
21 Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду (Вих. 20,13).
22 А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака», підлягає синедріону; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.
23 Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24 залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.
25 Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
26 Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта.
27 Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).
28 А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29 Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.
30 І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.
31 Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).
32 А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33 Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).
34 А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;
35 ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя;
36 ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.
37 Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.
38 Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).
39 А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;
40 і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;
41 і хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42 Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.
43 Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).
44 А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45 і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.
46 Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?
47 І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?
48 Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.